купить наркоту нарко площадка клад Канабис тримм Бузулук

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...

Ну, привет всем, братки и сестрички! Я решил тут с вами поделиться своей недавней историей. Знаете ли вы, как я закладки шишек марихуаны купил? Это был первак качественный, переплюнул все мои ожидания, ХЗ, откуда он появился, но я был решительно настроен убиться сегодня в штырит. Все началось с того, что я собрался с парнями организовать небольшую посиделку у меня дома. Поэтому я решил отправиться в свое любимое местечко, где можно купить все, что нужно для нашего вечера кайфа. Прогуливаясь по улочке, я встретил своего старого друга, который очень хорошо разбирался в наркотиках. Я попросил его посоветовать, где можно достать первака, чтобы все были довольны. Он посмотрел на меня смешно и сказал: "Братишка, ХЗ, где сейчас закладки качественные, все уже везде провалились в кайф". Но я не растерялся, все же решил продолжать свое путешествие по улицам, искать искомое. Неожиданно я услышал голос, который шептал мне: "Эй, парень, у меня есть шишки марихуаны, самый первый сорт. Хочешь попробовать?". Мое сердце застучало быстрее, и я согласился, чтобы закладки были сделаны. Договорились встретиться через час. Я вернулся домой, убедился, что все готово для нашей посиделки. На столе уже стоял кубик Рубика, который я решил собрать за минуту, чтобы удивить парней. Кубик был раскидан на ширину стола, я приступил к его сборке, ощущая легкое штырение от предстоящего кайфа. И вот настало время встречи с продавцом. Я направился к указанному месту и увидел незнакомца с кислоткой в руке. Он протянул мне пакетик с шишками, и я отдал ему деньги. В глазах его я увидел счастливое выражение, и я понял, что сделал правильный выбор. Вернувшись домой, я обрадовался своей небольшой покупке и решил поделиться этой новостью с парнями. Все были в полном восторге, и мы приступили к курению шишек, наслаждаясь каждой затяжкой и проваливаясь в приятный кайф. Шишки оказались настолько крутыми, что мы забыли о времени и затянулись на несколько часов. Я заметил, что кубик Рубика так и остался несобранным, но мне было все равно, я был полностью поглощен своим состоянием. В конечном итоге, вечер превратился в незабываемое приключение, и я ощутил, как все проблемы и заботы ушли куда-то далеко. Мы провалились в самый настоящий кайф и забыли обо всем. Не смотря на то, что кубик Рубика так и остался несобранным, я не был обескуражен. Ведь самое важное в тот вечер было не подвигнуть кубик, а провалиться в состояние полного расслабления и наслаждаться каждой минутой нашего незабываемого опьянения. Так что, братки и сестрички, не жалейте себя и позвольте себе оторваться от реальности, хотя бы раз в жизни. Ведь только в такие моменты мы можем по-настоящему расслабиться и насладиться каждой секундой жизни. Peace and love, друзья!